2 лютого президент України ввів санкції по відношенню трьох найпопулярніших новинних телеканалів країни. Вимушене закриття ЗМІ не є чимось новим для України, з тих пір, як в 2014 році Євромайдан привів до влади владу з правими поглядами. Але нещодавні події представляють собою найбільш надзвичайний крок по переслідуванню опозиційних ЗМІ в історії України.
Незалежність України поклала кінець контролю над ЗМІ з боку сталінського режиму, але принесла з собою нові небачені лиха. Вся медіасфера потрапила під вплив різноманітних кланів висхідній олігархії. В 90-ті роки ряд журналістів и викривачів, які повідомляли про масовий грабіж державного майна з сторони цих кланів, отримували погрози в свою адресу, деяких з них вбивали. Незалежні засоби масової інформації зустрічались відносно рідко, більшості з них доводилося покладатись на фінансування зі сторони окремих олігархів, державних або західних агентств. Все це мало вплив на відображену ними політичну лінію.
На події Євромайдану 2013-2014 років мав значний вплив політична орієнтація українських ЗМІ, в особливості фінансово залежного онлайн-каналу «Громадське»
Виступаючі проти Януковича (належні Порошенко і Коломойському), а також раніше,
що підтримали його ЗМІ (Ахметов, Фірташ) об'єдналися проти президента, що сприяли спочатку його ізоляції, а потім й втечі. В наступні тижні на офіси публічний телекомпаній причиняли напади крайні праві сили. Штаб-квартира Комуністичної партії України (КПУ) в Києві, де видавалась загальнонаціональна газета, була спалена «Правим сектором», одним з вкрай правим воєнізованих рухів, утворених в той час.
Громадянська війна на Донбасі, захоплення Криму Росією та обрання Порошенку відкрило епоху провоєнних, патріотичних ЗМІ. Були заборонені канали, які належали Росії, а також дві популярні соціальні мережі - «Вконтакте» та «Одноклассники». Окрім того, опозиційні ЗМІ, такі як газета «Вести», піддалася нападам зі сторони вкрай правих. Було заарештовано ряд журналістів, які виступали проти війни, такі як Руслан Коцаба. В 2015 році Олесю Бузину було вбито перед своЇм будинком ультраправими бандитами після того, як його особиста інформація була опублікована на сайті, отримавшим фінансування від держави, веб-сайті «Миротворец». Звіт Міжнародної федерації журналістів показав, що кількість вбивств та нападів на журналістів в період з 2014 по 2015 різко збільшилось. Незважаючи на це, вашингтонський аналітичний центр «Freedom House» у вересні 2015 року підвищив рейтинг, як інтернету, так і преси в Україні до «частково вільного».
Оптимізм по приводу Зеленського
Врешті-решт, патріотична істерія змінилась недовірою к владі Порошенко, і зв'язаними з ним ЗМІ, в особливости, коли рівень життя українців впав, а стан Порошенка виріс. Посилились опозиційні ЗМІ, в основному за рахунок ресурсів опозиційних олігархів, а також деяких незалежних онлайн-джерел. Популярність їх також вирісла. Переконлива перемога Зеленського на виборах в 2019 році вселила надію більшості українців. Незважаючи на його підтримку з сторони клану олігарха Ігоря Коломойського, його харизма й менший наголос на націоналізм порівняно з Порошенко, привели к тому, що його стали розглядати як «об'єднуючу» альтернативу останньому.
Після обрання Зеленського дійсно настало деяке полегшення, але ситуація швидко змінилась, оскільки новий президент продемонстрував вірність попередньому курсу жорстокої економії, початому при Порошенко. Як ми вже писали в 2019 році, політична програма Зеленського в повній мірі відповідала його прагненню доготити своїм імперіалістичним покровителям. Україна взяла ще більше кредитів МВФ, продовжила політику приватизації, в особливості змінивши закон про власність на землю для полегшення іноземних покупок. Ситуація ще більше посилилася із-за кризи, пов'язаного з пандемією коронавіруса, коли система охорони здоров'я (в останні роки піддавалася все більший приватизації) зазнавала труднощі з забезпеченням медичних працівників засобами базового захисту. Влада США надала тиску на президента, щоби останній відмовився від покупки вакцини Covid-19 російського виробництва, змушуючи українців чекати версії вакцини, виробленої в США. Різні члени партії Зеленського «Слуга народу», які включені в склад національних й місцевих органів влади, показали свою некомпетентність й корумпованість, що призвело к невдачі цієї партії на осінніх місцевих виборах.
Облава на ЗМІ
Популярність Зеленського впала до рівня Порошенко. Грудневе опитування показало, що всього лиш 32% респондентів задоволені роботою Зеленського, тоді як 65% респондентів не задоволені нею, а 60% підтримують ідею відставки уряду. Вересневе опитування, що його рейтинг підтримки складає 32%. Це пояснює, чому чоловік, котрого, котрого деякі раніше возвеличували, як свого роду лібертаріанця, почав облаву на 3 самих популярних опозиційних новинних канала: «ZIK», «NewsOne» та «112-Украина». Про невдачі уряду й бідах простих українців розповідалось в їх трансляціях. 2 лютого указом президента вони були зняті з ефіру, й зараз доступні тільки в онлайн-версії. Крім того, іншій опозиційних канал «НАШ», піддався нападка зі сторони неонацистів з групи С14, яким явно додала впевненості дана ініціатива уряду.
Обгрунтування Зеленського полягало в тому, що направлено воно було проти пропаганди країни-агресора Росії, де зокрема згадувалось, що однією її із задач було «поставити під сумнів компетентність уряду». Не дивно, що в число «пропагандистських каналів» увійшли найпопулярніші новинні канали країни (див. таблицю). На думку Зеленського, «правда и європейські цінності» не повинні торкатися повідомлення розпродажу України в іноземних інтересах і її кредитне поневолювання зі сторони МФВ.
Як і в випадку з відставкою Януковича, тільки Віктор Медведчук виділяется, як олігарх, а тот факт, що всі інші українські ЗМІ належать іншим олігархам, якось забуваються, хоча більшість зв’язані з Медведчуком. Олігархи, вступаючи у конфлікти, розуміють, що заклик до війни проти олігархії може цілком може обернутися і проти них. Схоже, що також позабули о свободі слова й західні ЗМІ, більшість з яких с розумінням писали о кроці Зеленського, тоді як Вашингтон повністю підтримав його.
Підсумок
Однак, ця нахабна акція по подавленню ЗМІ не залишилась непоміченою, Міжнародна і Європейська федерація журналістів засудили цей крок, рівно як і українські профспілки робітників ЗМІ. Деякі депутати від партії «Опозиційна платформа - За життя», пов’язані із закритими телеканалами, запустили процедуру імпічмента Зеленському. В числі найбільш помітних членів уряду, які висловилися проти заборони був спікер парламенту Дмитро Разумков.
Успіх Зеленського на виборах в 2019 році явилися результатом антипорошенковських настроїв в суспільстві. Але нинішній президент все більше й більше проявляє схожість с попереднім у внутрішній і зовнішній політиці й навіть в агресивному націоналізме. Багатьох здивував такий поворот проти його передбачуваної масової бази в переважно російськомовної центральної і південної України. Виборці надіялись на деякі позитивні зміни від його президентства, в особливості підвищення рівня життя і розрішення питання громадянської війни, спустошуючої державний бюджет. Будучи агентом кланів українських олігархів й прибічником капіталістичного шляху для України, Зеленський не в змозі продовжувати лінію Порошенко. Україна, будучи відносно слабкою в економічному відношенні країна, також змушує його все більше йти на повідку американського (в першу чергу) імперіалізму, залежність від якого посилюється все більше і більше.
Зеленський не в змозі задовольнити свою масову базу покращенням якості життя українських робітників, тому він все в більшій мірі орієнтується на ту частину населення, для котрої економічні проблеми вторинні порівняно з символічними запитаннями націоналістичного характеру. Це пояснює чому уряд, судячи з усього почав координуватися с нацистськими душогубами з таких організацій, як С14 і зв'язаний с Азовом Національний корпус - вони можуть дешево виконати бажання уряду, коли воно не хоче зв'язати себе с подібніми діями. Звісно, в довгостроковій перспективі для Зеленського це представляє небезпеку, так як він ніколи не зможе бути ідеальним кандидатом для націоналістів. Втрати у відношенні тих, хто його обрав, завжди будуть більше, ніж націоналістична підтримка, яку він може отримати.
Даний крок зі сторони Зеленського - виразний рух в сторону бонапартизма. Маючи за собою більшість в парламенті, він має більші, ніж Порошенко, можливості на цьому шляху. «Опозиційна платформа - За життя» може й далі збільшувати власну підтримку від складеної ситуації, але опитування показують, що вони ще далекі від того, щоби обійти правлячу парітю. Все більше опозиційних ЗМІ витісняються з ефіру в інтернет. Одночасно українська суспільність починає все більше звертати уваги на ці альтернативні джерела, оскільки ті не залишують без уваги хвилючі їх труднощі.
З одного боку, державні репресії зроблять лівий активізм більш небезпечним і створять більш сприятливі умови для вкрай правих в їх нападках. З іншого боку, знаходиться український народ, котрий зазнав як зі сторони уряду, так і тих, хто представляє опозицію. Більше людей буде шукати альтернативу цим обом варіантам. Деякі з них повертають свою голову до ультраправих, але є й ті, кому ці банди душогубів неприємні. Зараз ліві можливо не зможуть встати в повний зріст, але змогуть використати цей момент для з'єднання з зростаючими рядами розчарованих працівників і молоді.
Марксисти не мають в своєму розпорядженні олігархів або іноземних грантів, але несуть с собою альтернативу тому пеклу, в якому перебувають прості українці - соціалізм. Вступайте до лав ММТ, і приєднуйтесь до боротьби за соціалістичне майбутнє України!